Артем Лоік - Кохай

Хай навкіл темнота, будь зі мною! І перо літа, бо ти для мене та не на літа, і ми цілуючись стираємо юності молоко. Хай кажуть: ти не та, ти є тою! І перо літа, бо крига тане між нами, і там, де ми цілуючись стираємо юності молоко. Осінь вже майже без сукні, а ми удома сидимо одягнені на кухні, нам місяць у вікні Творець приготував і випік, якщо не гріють батареї, ми знайдемо вихід! Зарядки три відсотки, на столі таке-сяке вино напівсолодке, хоч люблю напівсухе. Ти тримаєш мою душу, хоч тримаєш руку… А на фоні цілий світ і пісня Ківануки… Набридла, — ми замінимо, а краще з голови візьми вірші і Ліною тихо заговори… Є я і ти, та допоможуть будувати наше «ми» її вірші, які невимушено стали нашими… А потім прочитаю і своє, отак відразу… Нам забагато і нічого, — якщо ми разом. Щоб у нас все вийшло, те зробив Всевишній! Стук, який ти чуєш зліва, як не дивно, — правіший.