alyona alyona - Сніг розталий

[Інтро] Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік Між бетону та металу є вогонь, що досі грів У дорогу між містами манить вогник угорі Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів [Куплет 1] Біжимо за сенсом, несемось Є попереду вершини й незвідані землі Всюди мегаполіси й села Ми крізь них проходимо в повітрі й в наземних Досвіду би нам. Скрита рюкзаком спина Намір — витягти з-під дна всі скарби. Це нас єдна Більше віри та жаги. Все жбурляєм на ваги Більше планів на роки: бути з ким і стати ким Просто бачити цей світ, з’єднатись з ним є на меті Я так часто бачу молодь, всі вони є саме ті Ми сумуємо за домом, душу ранить заметіль Але вже за руку схоплена та неосяжна ціль [Приспів] Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік Між бетону та металу є вогонь, що досі грів У дорогу між містами манить вогник угорі Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік Між бетону та металу є вогонь, що досі грів У дорогу між містами манить вогник угорі Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів [Куплет 2] А що там попереду чекає? Заплакана щока? А може, там бичачий кайф? А може, кіт з мішка? А може, Авель там? Чи Каїн? Чи жменя із землею там? Чи вирвана чека? І до ворожки не ходи, і кава, що на дні, мовчить Із рота пар, а в когось дим, а в когось марля є мов щит В когось вже нема нічого — тільки вітру пара жмень Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день Кольорові сни — ми беремо фарби з них Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст Сьогодні спад, а завтра зріст, щоби жити у цій грі І порушувати правила застарілих систем Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все Час минає течією нас від дому все несе [Приспів] Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік Між бетону та металу є вогонь, що досі грів У дорогу між містами манить вогник угорі Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік Між бетону та металу є вогонь, що досі грів У дорогу між містами манить вогник угорі Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів